Сухопутні війська "нахабно брешуть":
ТЦК створюють фейки, а перевірки — лише на словах
Системна корупція у територіальних центрах комплектування перетворила мобілізацію на фарс, а Сухопутні війська замість розслідувань нахабно звинувачують у всьому "інформаційну війну ворога".
Командування бреше, а корупція процвітає
Сухопутні війська позиціонують себе як непохитних захисників прозорості мобілізації, але їхні заяви про те, що 89% інцидентів із ТЦК — це фейки, виглядають як цинічна спроба прикрити реальні корупційні схеми. Тим часом Державне бюро розслідувань (ДБР) вже викрило низку фактів фальсифікацій і зловживань, які не мають жодного стосунку до "інформаційної війни РФ", на яку так любить посилатися командування.
«89% інцидентів із територіальними центрами комплектування — це фейки, перебільшення або ворожі інформаційні вкиди. Реальні порушення — поодинокі, і всі вони вже розглянуті та отримали належну реакцію»
У травні 2025 року Сухопутні війська офіційно заявили, що 89% усіх інцидентів, пов’язаних з ТЦК, виявилися непідтвердженими — це "фейки, перебільшення, інформаційні маніпуляції або цілеспрямовані вкиди в межах ворожих ІПСО". Водночас лише 11% випадків мали реальні підстави, за якими було звільнено 2 особи, відсторонено 4, а 11 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Проте жодних імен, деталей чи доказів не оприлюднено — лише сухі цифри і обіцянки прозорості, що викликає закономірні питання про справжню ефективність цих перевірок.
Перевірки на словах, корупція на ділі
Натомість ДБР розкриває реальні кримінальні справи, пов’язані з фальсифікацією мобілізації. Наприклад, у Івано-Франківській області начальник ТЦК умисно вніс до системи дані про 17 "мобілізованих", які насправді не проходили службу і не перебували у військових частинах. Цей злочин підтверджено, і посадовцю загрожує до 6 років ув’язнення. Якщо такі факти існують, то як можна називати їх "фейками"? Чи не є це свідомим замовчуванням і відбілюванням корупції в лавах Сухопутних військ?
Аналітично це свідчить про глибокі системні проблеми. З одного боку, командування намагається перекласти відповідальність за всі "непідтверджені інциденти" на "ворожі інформаційні операції", створюючи образ зовнішнього ворога, який нібито хоче дискредитувати мобілізацію. З іншого — реальні корупційні схеми і порушення відбуваються всередині системи, що підриває довіру до всієї армії. Це класичний випадок, коли замість реальних реформ і очищення структури роблять ставку на інформаційні маніпуляції.
Ще більш тривожним є той факт, що командування не надає жодної інформації про те, як саме відбуваються перевірки: чи вони незалежні, чи це внутрішні "показові" розслідування, які не торкаються справжніх винних. Відсутність прозорості і конкретики створює враження, що ці перевірки — лише формальність, що служить для відбілювання репутації. Якщо Сухопутні війська самі себе перевіряють, то це не перевірка, а фарс, який лише підживлює недовіру суспільства.
Водночас у медіа регулярно з’являються повідомлення про зловживання і навіть насильство з боку працівників ТЦК, що теж розслідується ДБР. Це свідчить, що проблема не лише в статистиці, а й у фактичних порушеннях прав громадян, що підриває легітимність мобілізації як такої.
Нахабна брехня замість відповідальності
Отже, командування Сухопутних військ любить говорити про відповідальність перед суспільством і обіцяє публічні звіти, але на ділі приховує реальні масштаби проблем. Якщо ТЦК фальсифікують дані, а командування не хоче публічно відповідати і не проводить незалежних розслідувань, то хто ж тоді несе справжню відповідальність за справедливість мобілізації? Поки ця ситуація не зміниться, звіти військових будуть виглядати як чергова інформаційна маніпуляція, яку вони так люблять.